Сумує жовтень в нашому саду,
Поодцвітали мальви сніжно-білі.
Хмелі перебродили у
меду,
І журавлі
полинули у вирій.
Вже
не сміються ластівки малі.
Не
золотіє мак духмяним цвітом.
А
яблуні – заплакані й сумні …
Вони
не скоро знов побачать літо.
Все
листопади вдаль перенесли …
Бузкова
тиша. Сад тривожно-синій.
Смородина
ще в залишках золи
А
н гілках цвіте холодний іній.
Художники:
-
Сумно!
-
Холодно!
-
Невесело!
-
Додамо
кольорів осині?
-
Додамо!
Пісня «Ми веселі маляри»
Ведучий:
-
потеплішало?
-
Повеселішало?
-
Ми
хочемо розважити вас ще більше. Пропонуємо вашій увазі театр моди. Вбрання
виконане руками учнів, батьків з паперу, поліетилену та іншого матеріалу.
Дефіле №1.
Вбрання з обгорткового паперу.
Висне небо сине.
Сине, та не те.
Світить, та не гріє,
Сонце золоте.
Темная діброва
Стихла і мовчить,
Листя пожовтіле
З дерева летить.
Хоч би де замріла
Квіточка одна.
Тільки червоніє
Що горобина.
Здалека під небом,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлі в ключі.
Дефіле №2.
Хлопці (капелюхи).
День пригріє – біля дому
Пахне осінню трава.
Чути запахи соломи,
Картоплинням повіва.
І хоча земля й стомилась
Та тепло ще зберегла.
Он отава знов пробилась,
Льон з обніжків підняла.
Та уже темніють ріки,
День багаттями пропах.
Відійшли гриби, горіхи.
Глянеш вранці у хлівах
Спить худоба. В полі пусто.
Біла паморозь блищить.
З морозцем смачна капуста.
Під зубами аж трищіть.
І за криком журавлиним,
Рокові хлібному вслід,
На ремонт ідуть машини,
І тріщить під ними лід.
Дефіле №3.
Дівчата. Бальні сукні.
Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав : «Апчхи»!
Сю ніч квитка питала квітку:
-
Що
ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було
ще влітку,
А сьогодні вже
восени!
Жалко і весело! Сльози і сміх!
Зелено, любо, і сіється сніг …
Зимно становиться … трави і квітки
Хутко вбираються в білі свитки.
В хустках всміхаються личка жоржин,
В смужках сховались коралі шипшин.
В рядках нап’ятих стоять нагідки,
Всі чорнобривці наділи шапки.
Музична композиція. Саксофон. Прелюдія.
Нарядилась осінь
В дороге намисто.
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняло кишень
І малює осінь
Жовтим по зеленому.
Здогадатись можна
В парку по деревах,
Є червона фарба
В неї і рожева.
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком оминає.
Їй не шкода фарби
Й часу не хвили –
Колються нечемні
Сосни та ялини.
Дефіле №4.
Хлопці. Казкові образи
Подивись: на видноколі
Мов змінилися ліси.
Хто це їх у жовтий колір
Так барвисто покрасив!!!
Ось край річки жовті клени
І берізки золоті.
Лиш ялиночки зелені
Залишились в самоті.
І пишаються дерева
Золотим своїм вбранням:
-
Це
якийсь маляр, напевно,
Догодити
хоче нам.
А маляр цей – місяць жовтень –
У відерцях чарівних
Жовту фарбу перебовтав
І розбризкує по них.
Розпочався листопад,
Пожовтів вишневий сад,
Сонячно всміхаються мені
Жовтенькі яблучка смачні.
Танець «Ча-ча-ча»
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині
По садах пустинних іде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
Синьоока осінь їде навмання.
В’яне вже навколо, де пройдуть копита,
Золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
Іі берізка гола мерзне за вікном.
Дефіле №5.
Дівчата. Сукні з поліетиленових пакетів, пакетів «Майка».
Ой, навіщо мені листя,
Коли вже іде зима,
Коли холодно вже стало,
І пташок ніде нема.
Краще скину я листочки
І тихесенько засни.
Буду спати, буду ждати
Сонце, радість і весну.
Фінальна пісня
НОВОРІЧНИЙ РАНОК
Фанфари (фанфари – касета)
1.
Увага! Увага!
Увага!
Вже час розпочати
Нам свято зими.
Веселе, щасливе і радісне свято,
На нього чекаєм давно уже ми!
2.
Ялинка сяє від
прикрас,
І зал горить вогнями.
Всіх друзів просимо до нас,
Стрічати свято з нами.
3.
У школі нашій сміх
і гра,
Веселощів багато.
Заходьте, діти, вже пора
Нам свято починати.
(Вихід дітей – касета Новый год)
3. У просторий світлий зал
Всіх ялинка кличе.
Зустрічає другий клас
Свято Новорічне.
4.
Висока, до самої стелі,
Зелена, струнка, чепурна.
Один лише раз до оселі
Щороку приходить вона.
5.
Її проводжаючи,
діти
Із плачем говорять щораз:
– Чому ти, ялинка, так рідко
У гості приходиш до нас?
6.
Грай, ялиночка,
вогнями,
Сяйте, кульки, в промінцях!
У добрі і дружбі з нами
Буде щастя у серцях.
7.
Стріньмо радісну
годину,
І співучу, й гомінку
В колі доброї родини
І веселому танку.
8.
У веселім карнавалі
Рік Новий зібрав малят
Зустрічати гарне свято,
Найчудовіше зі свят.
9.
Радо ми усіх
приймаєм,
Хто у гості завітав.
Разом з ними починаєм
Наш веселий карнавал.
10.
В новорічну ніч чарівну
Відбуваються дива.
Під ялинкою сьогодні
Добра казка ожива.
11.
Тут немає місця
сваркам,
А дзвенить веселий сміх.
В нашім класі нині свято –
Разом: Рік Новий для нас усіх!
(Хоровод. Діти сідають на стільчики)
Сніжинки
1.
Ми сніжиночки
легенькі,
Білі, гарні і м’якенькі.
Як на землю опадаєм
Враз тихенько засинаєм.
2.
Часом вітерець
гуляє,
У танок нас закликає,
І тоді ми знов літаєм,
І сміємось, і кружляєм.
3.
Гей, завії й
хуртовини,
Припиніть ходу свою.
Краще у таночок щирий
Зберемо родину всю!
4.
Затанцюймо
снігів прохолоду,
Вітру шелест, стрімкий криголом,
Зачаровану лісу свободу,
Спокій миру з журбой пополам!
5.
А ще сонця
іскристість яскраву,
Сміх юрби безтурботних хлоп’ят
Клопіт пташки і подих ласкавий,
Що приніс золотий листопад.
6.
Хай мете сніговій,
та не дуже,
Без суворих морозів отих,
До казкових подій не байдужі –
Ми, сніжинки, чекаєм на них.
(Касета Маленькая страна)
Зима: Я – Зима, Зима весела,
В гості я до вас прийшла
Я – Зима, Зима весела
Рік Новий вас принесла.
Мої сніжиноньки кружляють,
В танці мову знов ведуть,
Що цікаву казочку на свято
В клас сьогодні приведуть.
Рукавичка
Дід: З
міста я ось причвалав
Всім гостинців нам придбав
Настусі малесенькій –
Сарафан гарнесенький,
Хустку з шовку – для дочки,
Бабі – бублик отакий,
Ще й до чаю сайку,
Собі – балалайку!
Хай тепер побачить всяк:
Був я в місті, як не як!
Миша: От і
хатка невеличка!
Хутряна ось рукавичка
На стежині лежить…
В рукавичці і будем жить!
(заходить за рукавичку)
Жаба: Ква – ква – ква (2р.)
Щось пожовкла вже трава
Замерзли лапки й черевце…
(помічає рукавичку)
А хто ж тут живе оце?
Миша: Я,
мишка – шкряботушка.
А ти хто?
Жаба: А я
жабка – скрекотушка.
Пусти й мене в рукавичку.
Миша: То
йди.
(заходить).
Обидві: Рукавичка
знаменита!
Ми всі в ній будем жити.
(з’являється заєць)
Заєць: Сірий зайчик –
побігайчик
Над ярочком я сидів
Раптом – шелест між кущів!
З переляку я й стежину
До домівки загубив.
(здивовано зупиняється перед рукавичкою)
Рукавичка! От і хата!
Хто б то міг в ній проживати.
Миша: Мишка – шкряботушка.
І жабка – скрекотушка
А ви ж хто такі?
Зайчик: А ми зайчики
– побігайчики.
Пустіть і нас до себе.
Всі: Рукавичка
знаменита!
Ми усі в ній будем жити.
Лисиця: По
кущах та по ярках
Нору лисонька шука,
Теплий закуток такий,
Щоб поспати трошки в ній.
(помічає рукавичку)
А хто ж тут ось, в рукавичці,
В рукавичці – невеличці?
Миша: Ми, мишки – шкряботушки.
Жаба: Ми,
жабки – скрекотушки.
Зайчик: А ми
зайчики – побігайчики.
А ти хто?
Лисичка: Лисичку
– сестричку.
Пустіть в рукавичку.
Миша: Та
йдіть вже!
Лисичка: Тільки
хвоста не зімніть!
Всі: Рукавичка знаменита!
Ми усі в ній будем жити.
(з’являється вовк)
Вовк: Листя опадає вже,
Бо зима, ось-ось,
Зайчикові – братику
Дуже сумно щось.
Мабуть поховалося
В лісі все живе
(помічає рукавичку)
Стійно. Що за голос?
Хто тут живе?
Кабан: Хро
– хро – хро \2 рази\
В мене тепле є хутро,
В мене гостре є ікло,
Але ж снігу намело!
Не видко і краю.
Тож під дубом жолудів
Я не шукаю.
Зараз іклами своїми
Пеньок підкопаю.
І поживу я собі
Миттю відшукаю
Ой, а що ж то ворушиться?
Та тож проста рукавиця!
А хто ж у тій рукавичці
живе-поживає?
Мабуть лютий вам мороз
Тут не дошкуляє!
Всі по черзі: А ти хто?
Кабан: Я кабан – іклан.
Впустіть мене в рукавичку,
Я сяду хоч скраю,
Не пустите, рукавичку всю
пороздираю!
Всі: Та заходь, вже, що ж робити.
Рукавичка знаменита!
Ми всі в ній будем жити! \з’являється ведмідь\
Ведмідь: Тріщать кущі під лапою,
Важкою, волохатою.
Ступлю лиш на торішній хмиз –
Сухе ломаччя трісь та трісь…
Мед назнав я запахущий
Та заліз лишень в дупло –
Як ужалять бджоли злющі
В ніс, і в ухо, і в чоло!
Спухла морда, спухла шия,
Світ весь колами пливе…
(помічає рукавичку)
Рукавичка! Чудасія!
Хто це, хто це в ній живе?
Всі по черзі: А ти хто?
Ведмідь: Гу,
гу, гу. Як вас багато!
А я ведмідь набрід!
Собака: У
маленькій рукавичці
Миші, зайці і лисиці
Два вовки та ще й ведмідь
Діду, діду швидше йди
І звіряток полови.
Дід: Загубив я рукавичку.
Ось лежить вона, дивіться!
Та у ній малі звірята!
Ого – го, як вас багато!
Що ж робити, як тут бути?
А давайте всі дружити!
1.
День за днем, за
тижнем тижні,
Непомітно лине час,
Різні зміни дивовижні
Відбуваються у нас.
2.
Глянь довкола оком
пильним
І побачиш зміни ці
Ось повільно й неухильно
Йдуть зимові місяці.
(входять місяці)
3.
Грудень: Змерзлим груддям скрізь і всюди
Вкрились поле і шляхи.
-
Це вже грудень –
кажуть люди
І вдягають кожухи.
Нам мороз не докучає,
Не страшний нам сніговій.
Грудень рік старий кінчає,
Наступає рік новий.
4.
Новий рік: Всім
добридень, добрий час.
Я пришов уже до вас!
Зустрічі я дуже радий
Тож, послухайте пораду
Щоб весь рік щасливим буди,
Треба силу вам здобути.
І нітрішки не лінитись,
А щодня, щодня трудитись.
(новий рік зарошує всіх на веселий таночок)
5.
Січень: Подивись, з початку року
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око,
Кучугури навкруги.
Зустрічають перше січня
Дуже радо малюки.
Скрізь ялинки новорічні,
Вже прикрасили гілки.
6.
Лютий: Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому, що на світі довго бути,
Не доводиться йому.
Хоче, щоб на світі
Танцювала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома
Немає коментарів:
Дописати коментар